Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів — інтернаціоналістів.

Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що і серед  нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Учні, вчителі та працівники Сальненського НВК пишаються такими людьми, які віддали своє життя в Афганістані, кожного року згадують їх пам’ятним словом та різними заходами. Так було і цього річ. У переддень 15 лютого, зійшлися послухати історію Афганської війни на загальношкільній лінійці під назвою «Афганістан болить в душі моїй…». Вступне слово вчителя історії Сукач Таміли Миколаївни, вірші, які декламували на пам’ять учні 7, 9 та 11 класів, на довго закарбувалися в пам’яті всіх присутніх на лінійці. Завершився захід хвилиною мовчання по загиблим. Вагомим доповненням пам’ятної дати, став фільм «Афганістан.Спогади…», що був запропонований старшокласникам для перегляду після уроків.